Стильна зачіска, охайний та доглянутий, модні речі… Дмитру 26 років і він міг би полонити не одне жіноче серце, якби не одне але ...
Одностатеві стосунки у Рівному для більшості людей покриті таємницею. Хтось думає, що гей-пари то лише на екранах телевізора та у столиці, хтось про це не думає узагалі, когось це смішить, а когось просто обурює. Зрештою більшість рівнян наївно думають буцімто гомосексуалів у нашому місті взагалі нема.
Сайт «ВСЕ» вирішив показати «нетрадиційну» сторону нашого міста. І ми повертаємось до нашого співрозмовника Дмитра. Молодий чоловік родом з сусідньої області, у Рівне він приїхав на навчання. Спочатку шукав своєї долі у нашому місті, згодом у столиці, утім та ж таки доля завела його до Рівного знову.
Дмитро каже він таким народився. Уже в дитячому садочку свою симпатію він відчував до хлопчиків. А ще чоловік пригадує, як полюбляв мамину косметику, підбори та сукенки.
- У школі життя було важким. Я хоч і не розповідав нікому про свою орієнтацію, але напевно вони здогадувались. Бо постійно насміхалися і жорстоко жартували. Потім, я поїхав на навчання до Рівного, але ситуація не змінилась. Постійні насмішки зі сторони одногрупників не припинялись.
- А з фізичним насиллям ви через це зіштовхувались?
- Ні, ви знаєте, фізичного насилля, на щастя не було.
Його родина не була ідеальною, але Дмитро переконує – він ніколи не страждав від відсутності уваги. Навпаки, скільки себе пам’ятає батьки відносились до нього з любов’ю. Проте, зізнатися у своїх уподобаннях чоловік не поспішав.
- Це була ніби моя таємниця. Розповісти про все наважився у 20 років. Батьків це звісно трохи збентежило. Але з часом вони заспокоїлися.
- Чи були у вас відносини з дівчатами?
- На жаль ні.
- На жаль? Тобто ви могли б спробувати відносини з протилежною статтю?
- Ні, думаю все таки ні. Я сприймаю дівчат лише як друзів. Пам’ятаю у 10 років у мене була така перша дитяча закоханість. Але моєму другу подобались дівчата, і я це розумів. Він мені казав ідемо знайомитись з дівчатами. І я йшов з ним. Але задоволення мені це не приносило. Ми навіть цілувались з тими дівчатами, але окрім дискомфорту я більше нічого не відчув.
Ситуація «знайомитись з дівчатами за компанію» згодом у Дмитра повторилась у трохи старшому віці. Але ті знайомства нічим так і не закінчувались, бо як каже сам чоловік з самого початку були йому не потрібними. Увесь підлітковий та юнацький вік Дмитро мріяв, що прийде час і він знайде таких самих як він. Уявляв, як у нього буде друга половинка, коханий хлопець з яким він зможе бути відвертим та гарно проводитиме час.
Згодом, вирвавшись до Рівного, знайомства таки стали йому більш доступними.
- Як зазвичай ви знайомитесь з хлопцями?
- Через Інтернет. Коли якийсь час жив у столиці то інколи відвідував заклади де зустрічаються хлопці. Там можна вільно запросити чоловіка на танець, відпочити. Ось так реально, а не через мережу. У Рівному більшість знайомляться через Інтернет. Є маса сайтів та спільнот, де можна поспілкуватись обмінятись фото, а згодом і зустрітись.
- А яка вікова категорія цих чоловіків?
- Дуже багато молодих останнім часом. Починаючи від 16 років і до 35.
Було у Дмитра і справжнє кохання. Ім’я свого партнера чоловік не називає, утім і досі згадує про нього з теплом і жалем. Усе було, як у гетеросексуальних парах: знайомство, вибух почуттів, життя разом… і як часто буває у парах «чоловік-жінка» так і у Дмитра та його коханого були свої розчарування та побут, а також болісне розставання. До слова, чоловік переконаний, сила пристрасті та почуттів у гомосексуальних парах сильніша ніж у жінок з чоловіками.
- Він мені дуже подобався, це було кохання. Я захоплювався ним, він вмів готувати і будь що відремонтувати… З часом я побачив, що його відношення до мене змінилося. Але я не хотів його відпускати. Ревнував.
- То чому ж ви розійшлись?
- Він мене надто добре «прочитав», я став йому не цікавим. Хоча він мені завжди був цікавим і важливим.
Тривалий час Дмитро страждав від самотності, хоч звісно коло спілкування з хлопцями стало набагато ширшим. Посприяли в цьому і працівники фонду «Наше майбутнє». Спочатку Дмитро став клієнтом фонду, згодом став допомагати волонтерською діяльністю.
- Просто при знайомствах я розповідаю хлопцям про фонд, що там вони можуть отримати психологічну консультацію, юридичну, а також проконсультуватись у дермато-венеролога. Без проблем отримати презервативи та лубриканти. Адже, головна мета фонду це запобігти поширенню ВІЛ-інфекції серед особливо уразливих груп населення. А ще, фонд організовує товариські зустрічі, хлопці можуть спокійно спілкуватись на важливі для них теми.
- Дмитре, ви стверджуєте - таким народились. Психологи, до слова кажуть, такі випадки рідкість і частіше все таки за формуванням гомосексуальної схильності стоять свої психологічні причини. Не варто також виключати вплив своєрідної «моди» на нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Ви нині маєте велике коло знайомих гомосексуалів у Рівному, які причини у хлопців зазвичай ви зустрічали?
- Так, є такі як я, коли з самого дитинства подобаються хлопці. Є ж і такі хто спочатку мав невдалі відносини з жінками, а потім просто переключався на чоловіків. Є хлопці у яких були досить складі відносини у родинах що могло мати теж свій вплив. Ну і звісно є хлопці які мають відносини, як з жінками так і з чоловіками – бісексуали.
- Дмитре, а ви відвідували гей-парад у Києві, і як узагалі відноситесь до цього заходу?
- На жаль ні, але плануємо з рівненськими хлопцями наступного року обов’язково відвідати. Це ж свято, ось так відкрито пройтися, гарно та яскраво одягнутися.
- Насправді у соціальних мережах досить багато дискутували на цю тему, особливо переймалися мами, які не хотіли б, щоб подібні заходи потрапляли на очі їхніх дітей, в першу чергу апелюючи до того, щоб не нав’язувати ідею гомосексуалізму несформованій дитячій психіці.
- Ви знаєте, я думаю, що інформації про гомосексуалізм у відкритому доступі настільки багато, що гей-парад ніяк не вплине на дітей. І взагалі, вважаю, що той хто має схильність до одностатевих відносин тим чи іншим чином знайде про це інформацію. Якщо ж людина 100% гетеросексуал, то ніякий гей-парад гомосексуала з нього не зробить.
- А як ви відноситесь до одностатевих шлюбів та всиновлення такими парами дітей?
- Позитивно, знову ж , якщо повертатись до теми дітей, я якось цікавився статистикою: діти, які виховувались у гомосексуальних парах, переважно мають традиційну сексуальну орієнтацію.
Дмитро переконаний, Рівне ще не готове прийняти гомосексуалів. На його думку, якщо хлопці почнуть про себе відверто заявляти, то можуть наштовхнутись не лише на моральне насильство, в хід можуть піти і кулаки. До слова це було однією з причин чому ми вирішили не показувати обличчя співрозмовника.
- А які у вас відносини з Богом?
- Прекрасні.
- Церква забороняє такі стосунки…
- Так, але я вірю все одно у Бога, ходжу до церкви та до сповіді. Якщо я такий народився, що ж тоді…
Нині у Дмитра немає постійного партнера. Він мріє про щирі і взаємні почуття і так щоб назавжди. А ще почав писати книгу про своє перше кохання. Чоловік сподівається, можливо ще настане час, коли він даватиме своє інтерв’ю не ховаючи обличчя.
Вікторія Малецька
