В колекції Нідерландського інституту студій з історії війни, Голокосту та геноциду (скорочено NIOD) знаходяться світлини часів Другої світової війни, зроблені на території України в 1942 році. Особливу цікавість становлять фото з Рівного, Костополя та Шпанова.
У роки Другої світової війни місто Рівне було столицею адміністративно-територіальної одиниці німецького цивільного управління під назвою «Райхскомісаріат Україна», який очолював Еріх Кох. Одиниця була утворена наказом Гітлера 20 серпня 1941 року. Підпорядковувався Міністерству окупованих східних територій у Берліні на чолі з райхсміністром А. Розенбергом.
Варто зазначити, що правління Еріха Коха в окупованій Україні відзначалося винятковою жорстокістю. Вважав Україну не національним, а територіальним поняттям. Вважав українців «недолюдьми» (нім. Untermenschen). Спричинив смерть близько 4 мільйонів людей в Україні, включаючи і єврейське населення України. Ще 2,5 млн чол. за час його правління були депортовані до Німеччини, де працювали як «остарбайтери». Під його керівництвом нещадно експлуатувалися природні багатства України, пограбовано і вивезено до Німеччини величезну кількість пам'яток культури тощо.
Еріху Коху приписується наступна фраза:
«Мені потрібно, щоб поляк при зустрічі з українцем вбивав українця і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо до цього по дорозі вони пристрелять єврея, це буде саме те, що мені потрібно … Деякі надзвичайно наївно уявляють собі германізацію. Вони думають, що нам потрібні росіяни, українці і поляки, яких ми змусили б говорити німецькою. Але нам не потрібні ні росіяни, ні українці, ні поляки. Нам потрібні родючі землі. (Д. М. Медведєв, „Сильні духом“)». Ми народ панів і повинні жорстко і справедливо правити. Я вийму з цієї країни все до останнього. Ми повинні усвідомлювати, що найдрібніший німецький працівник расово і біологічно в тисячу разів перевершує місцеве населення (5 березня 1943 року, Hans-Erich Volkmann (Hrsg.), Das Russlandbild im Dritten Reich (Образ Росії в Третьому Рейху), Köln 1994 стор. 43).
«Райхскомісаріату Україна» в адміністративному статусі існував з 20 серпня 1941 року по 15 листопада 1944 року, як територіальна одиниця — із 1 вересня 1941 року до кінця квітня 1944 року.
Починаючи з 1942 року, потягнулися звідси перші транспорти з примусовими робітниками (переважно молоддю), яких вивозили на роботу до Німеччини. На селі було збережено колгоспи, котрі лише змінили назви на «громадські господарства».
Представлені світлини з населених пунктів Рівненщини були зроблені в 1942 році під час візиту в регіон Нідерландського політичного діяча Мейнауда Марінуса Рост ван Тоннінгена. Як Генеральний секретар з особливих економічних питань Рост ван Тоннінген взяв участь у створенні Нідерландської Ост-компанії (Nederlandsche Oost Compagnie) – організації, яка брала участь у «реконструкції» окупованої України.
В 1942 році Рост ван Тоннінген відвідав окуповані німцями території Східної Європи. Делегація із голови Селянського Фронту Еверта Роскама, президента аграрних організацій Генка Рюйтера, директора Нідерландського банку Яна Робертсона, директор Торговельної Палати Амстердаму Де Кука ван Лейвена, директора Ост-Компанії Данієля Кранца, відбула літаком з Берліна до Києва. В результаті подорожі вони завітали до Дніпропетровська, Миколаєва, Житомира, Мінська, Вільнюса, і також Рівного, Костополя та Шпанова.
У Рівному делегацію прийняв райхскомісар України, гаулайтер Альфред Кох, який поселив голландців у своєму особистому потязі.
