Ореол таємничості, яким десятиліттями був оповитий так званий бункер Коха у Рівному було повністю розвіяно. Понад півстоліття рівняни та гості міста перебували в полоні міфу про те, що в Рівному, поблизу краєзнавчого музею, приміщення якого у роки війни використовувалося як рейхсканцелярія Еріка Коха, знаходився ще і його особистий бункер.
Щоправда, усі ці роки потрапити до бункера було доволі складно, а в останні десятиліття він був затоплений, мав поганий доступ повітря і просто захаращений сміттям.
У понеділок до бункера запросили журналістів. До їхнього приходу новий орендар Сергій Шабалін вже встиг очистити це підземелля від хламу, відкачати воду та налагодити систему вентиляції.
Сходами вниз і вздовж самого приміщення пересуватися доводилося дуже обережно, бетон слизький як під ногами, так і з боків. У підземеллі журналістам не пощастило побачити щось надзвичайне: на стінах – рештки товстих кабелів, залишки дерева, з допомогою якого облаштовували стелю, вони ущент прогнили. Така стеля точно не могла врятувати від бомбардувань. Існує версія, що під бункером можуть бути ще кілька поверхів, і в них, можливо, й заховано всесвітньо відому бурштинову кімнату. Але, мабуть, це знову ж таки міф. Орендар, звичайно ж, спробує обкопати фундамент по периметру, щоб зрозуміти, чи є там поверхи вниз, та це буде не скоро. Схоже, що цією темою вже цікавилися попередні орендарі, які залишили після себе діру в підлозі. Але, очевидно, що омріяної бурштинової кімнати чи бодай шляху, як до неї добратися, вони так і не знайшли.
– Потрапити всередину можна двома шляхами, – розповідає начальник міського управління культури Тарас Максименко. – Тим, що в самій будівлі, або тим, що за кілька метрів від бункера. До речі, мешканці сусіднього з ним будинку розповідають, що під їхнім житлом є підземний хід, який нині замуровано.
Версій же щодо використання цього приміщення і щодо того, хто його зводив, є чимало. За однією з них, робити це розпочали ще за часів Польщі, німці навряд чи мали на це час, а ось завершували, і це вже точно відомо, в радянський час після війни.
Німецькі спеціалісти, які були в підземеллі, зробили висновок, що це будівництво точно не справа рук їхніх спеціалістів. Найімовірніше, підземелля справді будувалося за Польщі, а ось перекриття і наземна частина, судячи з огляду на те, як недбало це було зроблено, вже облаштовували в радянський час. Зважаючи на значну кількість кабелів, які стирчать зі стін, можна зробити припущення, що в певний період тут міг знаходитися запасний пункт зв’язку, який ніколи не використовували за призначенням.
Новий орендар планує розмістити тут офіс, кафе і музей. Який саме буде музей, він поки що не знає, впевнений, що доведеться зверху ще робити надбудову, де, ймовірно, і розташує кафе. Бо невеликі приміщення усередині можуть бути придатні хіба що під офіс чи музей, і то за умови, що відвідувачів туди водитимуть невеликими групами. До речі, якщо бізнесмен справді вирішить облаштувати там свій офіс, то зможе зекономити хіба що на кондиціонері. Навіть у тридцятиградусну спеку в бункері достатньо прохолодно. У будь-якому випадку панові Шабаліну вже зараз треба придумувати нову легенду щодо цього приміщення, а ще краще – активно пропагувати стару – про бункер Коха. Бо люди хочуть саме цього і саме на це й ведуться. Враховуючи те, що щомісяця новому орендарю доведеться за оренду об’єкта викладати немалі кошти, а також те, скільки в будівлю треба буде вкласти, важко говорити про його подальші перспективи. Бо все ж таки «бункер Коха» у Рівному – це не ставка Гітлера під Вінницею. Але, як кажуть, поживемо-побачимо.
Сергій Шабалін запевняє, що без зволікань музей тоталітаризму з’явиться тільки в тому випадку, якщо швидко надаватимуть дозволи на проведення робіт.
