Кожне місто має свої особливості та місця, які привертають увагу як місцевих жителів, так і туристів. Так, у Рівному визначили ТОП-10 найпопулярніших місць, які варто відвідати. Серед них заклади культури, відпочинку, історичні будівлі та сучасні визначні об’єкти. Які саме – гортайте стрічку.
1. Краєзнавчий музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей — науково-просвітницький і культурний осередок міста та регіону, головне зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини. Розташований він у парку Молоді. Будівля закладу збудована в 1834—39 роках.
Взагалі, перший Рівненський музей відкрили в 1906 році. Він перейняв естафету першого сільського музею в Україні, організованого бароном Ф. Штейнгелем у селі Городок (8км. від обласного центру). У роки Першої світової війни заклад пограбували. Відтак, багато унікальних експонатів зникло безслідно.
Вже у 20-ті роки відновили місцевий музей природничого профілю. Як свідчать джерела, подібні заклади на той час існували лише у Варшаві, Львові та Кракові. А з 1936 року в місті починає працювати господарський музей Волині. На його базі в лютому 1940 року організовано історико-краєзнавчий музей, доля якого подібна до першого рівненського музейного закладу.У роки ж Другої світової війни всі експонати вивезли до Німеччини.
Початком ж існування сучасного Рівненського краєзнавчого музею можна вважати 1940 рік. Саме того року в лютому на базі існуючого закладу в місті організовали історико-краєзнавчий музей, який збирає, зберігає та представляє матеріали про історію Рівненської області та природні особливості краю.
У 1975 році музею передали приміщення колишньої гімназії (1839 р), історія якого пов’язана з іменами Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова, Володимира Короленка.
Окрім навчального закладу, який ще мав статус реального училища, в стінах цього приміщення перебував департамент освіти уряду Директорії. Його очолював Іван Огієнко, кураторіум округу шкільного Волинського Воєводства, рейхскомісаріат України, керований Еріхом Кохом та обком КПУ.
Будинок збудований у стилі провінційного класицизму. Вважається, що це найкраща пам’ятка архітектури XIX століття по праву розмістила в своїх залах історичні та природні набутки Рівненщини.
Відтак, музейну експозицію повноцінно відкрили в грудні 1978 року. Нині в Рівненському обласному краєзнавчому музеї експонується та зберігається більше 140 тисяч експонатів. Вони представляють археологічну, етнографічну, нумізматичну, природничу колекції, документи, нагороди, особисті речі відомих діячів краю. Особливе місце в музейній збірці належить творам волинського іконопису, предметам козацької доби, колекції стародруків та роботам уродженця Рівненщини, відомого європейського скульптора Томаша-Оскара Сосновського. Щороку музейні фонди поповнюються новими надходженнями, які є результатом наукових експедицій, праці з старожилами, колекціонерами, краєзнавцями.
2. Парк культури та відпочинку імені Т. Шевченка
Парк культури та відпочинку імені Т. Шевченка знаходиться у центральній частині Рівного. Це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва занальнодержавного значення в Україні. Його площа становить 32 га.
Сад-парк був заснований у кінці XVIII ст. у фільварку Любомирських «Гірка». У жовтні 1939 року його вирішили створити після встановлення в Рівному радянської влади на території колишнього фільварку «Гірка». Ім’я Тараса Шевченка парк отримав у 1940 році з нагоди 125-річчя з Дня народження поета. Навесні 1941-го року у зв’язку з 80-річчям з дня смерті Тараса Шевченка в парку було встановлено перший пам’ятник Великому Кобзареві. У 1947 році площа парку збільшилася до 11 гектарів, а на початку 1950-х рр. парк ще значно розширив свою територію.
Із розваг на початку 1960-х на території парку діяли планетарій, стрілецький тир, кімната сміху, читальна і телевізійна зала, танцювальний майданчик, літні театр та ресторан. В ці ж роки були проведені заходи з упорядкування території центрального міського парку. Його межі були розширені до сучасних. За документами міського виконавчого комітету, у 1966 році площа парку становила 33 гектари.
У 1977–1984 рр. проводилася реконструкція парку, в результаті чого він поповнився новими видами. Був створений каскад басейнів з фонтанами, оточеними вербами. Навесні 2000 року було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів. Станом на 2016 рік парк займає 32 га і має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.
Всього в парку нараховується близько 5 540 дерев і 14 200 кущів. На початок 2010-х років вік окремих дерев сягав 150–200 років. Тут налічується 160 видівдерев і чагарників, багато з яких екзоти — північно-американські (ялина Енгельмана, сосна Веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен, дуб червоний), далекосхідні (бархат амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний, самшит вічнозелений), види з Китаю, Японії, Середньої Азії(біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).
3. Зоопарк
Рівненський зоопарк — один з наймолодших в Україні. Він починав створюватися в 1982 році та розбудовується практично щодня. Сьогодні його територія сягає 13,5 гектара, де живе 150 видів тварин (близько 500 екземплярів). У зоопарку демонструються 24 види тварин, занесених до міжнародної Червоної книги та Червоної книги України.
Рівненський зоопарк — перший в Україні, куди були завезені полярні вовки з Чехії, та отримано потомство від них.
А свою історію звіринець починає з 1982 року. Тоді за ініціативою Рівненської обласної організації Українського товариства охорони природи, на східній околиці міста було виділено земельну ділянку площею 11,17 га та розпочато її благоустрій.
Перші мешканці — представники місцевої фауни — були завезені з лісових господарств області та з колекції обласного краєзнавчого музею. Це були дикі кабани, вовки, лисиці, лось. З цирку привезли бурого ведмедя, який довго тішив відвідувачів зоопарку і дожив тут до похилого віку. А згодом почалася активна співпраця з зоопарками тоді ще Радянського Союзу. Так в зоопарку з’явилися мавпи, олені, бізони, верблюди, гімалайські ведмеді, різноманітні птахи.
Нині зоопарк сьогодні – це колекція з 150 видів тварин, улюблене місце відпочинку та прогулянок всією сім´єю. Основна частина зоопарку – це залишки старого фруктового саду та єдиний в межах міста природний лісовий масив площею 4,7 га. На території звіринцю знаходиться більше 130 видів деревних, чагарникових та трав´янистих рослин.
4. Драматичний театр
Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр розташований у само́му середмісті Рівного в спеціально збудованому приміщенні.
Театр заснований у 1939 році. Початок творчого життя театру ознаменувала вистава «Любов Ярова» К.Треньова. Згодом колектив здійснює постановки вистав «Гроза» О.Островського, «На Вкраїні милій» І.Чабаненка та інші.
З початком війни у червні 1941 року театр припинив свою роботу. Більшість акторів змушені були залишити місто, деяких гітлерівці розстріляли, а частина під керівництвом режисера Анатолія Демо-Довгопільського працювала у створеному німецькими властями драматичному театрі. Після арешту та розстрілу А. Демо-Довгопільського театр занепадає. Остання вистава воєнних років, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, відбулася 31 січня 1944 року.
У червні 1944 року театр відновлює свою роботу. Для творчого посилення трупи залучають акторів Мелітопольського драматичного театру, евакуйованого з міста Уфи. Новий театральний сезон відкрився 1 травня 1945 року. Протягом 15 років театр працює у пристосованому приміщенні будинку культури будівельників, часто гастролює. У Рівному вперше на українській сцені ожили безсмертні образи великої шекспірівської трагедії «Король Лір».
Нині театр активно розвивається. Репертуар збагачується новими цікавими виставами, а колектив – талановитою молоддю. Окрім великої працює мала сцена, розрахована на 100 глядачів. За світловим та звуковим обладнанням вона є однією з кращих в Україні.
5. Припалацова територія замку князів Любомирських (Парк “Лебединка”)
Між обласною бібліотекою та краєзнавчим музеєм знаходиться красиве озеро, яке в народі називають “Лебедине озеро” або просто “Лебединка”, хоча офіційно цей парк називається “Парк Молоді”.
Цей парк – все, що залишилося від садиби князів Любомирських. До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон “Авангард”, стояв палац Любомирських. Він у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненській, вдови князя С. Несвижського. В XVIII столітті Любомирські за участю арх. С. Бургіньона заклали палацовий парк.
Вже на початку XIX століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівельник Д. Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали. У післявоєнний час парк частково відновили і назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва “Лебедине озеро”, оскільки на маленькому ставку в центрі парку живуть лебеді.
Зараз на озері живе пара білих і пара чорних лебедів, саме це і служить назвою цього гарного озера в центрі міста. На зиму лебедів забирають в зоопарк, а в темлое пору року вони радують мешканців та гостей міста.
6. Костел Св. Антонія (Органний зал)
Цей храм двічі будували жінки і двічі руйнували чоловіки. За легендою, один із руйнівників навіть вчинив самогубство. Спочатку на місці нинішнього костелу святого Антонія знаходилася дерев’яна католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1548 році її побудували за кошти княгині Острозької Беати з роду Косцелецьких (тієї самої, котра за іншою легендою врятувала Дубенський замок). Нині це одна з найзначніших архітектурних пам’яток Рівного.
Проте, церква врятована не була. У 1570 році її знищили татари. На початку ХVII століття відродити костел вирішила ще одна жінка – Анна із Штембергів, княгиня Александрова Острозька, дружина Волинського воєводи. Той костел також був споруджений з дерева.
Другий костел протримався майже двісті років, аж поки у 1773 році, місцеве духовенство вирішило спорудити новий, тепер уже мурований костел. Проте, час для цього вибрали досить невдалий. То були часи економічної скрути на рівненщині. Навіть прибутки князів Любомирських, котрі були власниками міста, значно знизилися, а в деякі періоди князі навіть терпіли збитки. У зв’язку з цим будівництво нового костелу затягнулося на довгі роки. Наріжний камінь було закладено аж у 1859 році, а завершили будівництво у 1899. Фінансував будівництво нового костелу святого Антонія ксьондз Роман Сангушко зі Славути. Новий костел вінчали два витончених шпиля, фасад прикрашав незвичайний круглий годинник, а інтер’єр був декорований оригінальними фресками.
У міжвоєнні часи ХХ століття, коли місто Рівне входило до складу Польщі, у 1927 році костел святого Антонія був відремонтований: отримав нові гарні вітражі та модерністські розписи.
Тим часом радянська влада у 1958 році костел святого Антонія закрила. Один із особливо ідейних комуністів видерся на дах та позпилював хрести (це саме він за легендою через кілька днів вчинив самогубство). Потім розібрали неоготичні вежі та орган. Крипту з похованнями князів Любтмирських знищили, а ксьондза вислали до Казахстану.
А з кінця 60-х років ХХ століття у будівлі містився кінотеатр «Глобус», а у 80-х роках тут відкрився зал органної та камерної музики, адже акустика в будівлі костелу надзвичайна.
7. Музей бурштину (музей Уласа Самчука, Будинок вчених)
Рівненський музей бурштину розташований у старовинному будинку вчених, який збудований у 1903 р.
Сам ж музей відкрили у 2010 р. на базі рівненської бурштинової фабрики. Серед експонатів – шматки бурштину віком до 40 млн. років, знайдені у різний час на території Рівненщини, а також виготовлені з нього ювелірні вироби. Зокрема, тут можна побачити найдавніший бурштиновий виріб в Україні – диск-амулет віком приблизно 2,5 тис. років.
Окрасою музею вважаються камені, у яких закристалізувалися комахи. Також в експозиції представлений шматок дикого бурштину вагою близько 2 кг. Взагалі ж експонати розповідають не тільки про історію видобутку бурштину у краї, а й про єдине у Україні підприємство, яке займається його переробкою.
8. Парк “Пагорб Слави”
Місцем військової історії Рівного став «Пагорб Слави». Це музей під відкритим небом, де розташована радянська техніка. До слова, танки там стоять із 50 років минулого століття.
Також у парку “Пагорб Слави” розміщено Монумент Вічної Слави, присвячений 40-ій річниці визволення міста Рівне від німецько-фашистських загарбників. Він був відкритий 7 травня 1985 р. Це обеліск, висотою 48,5 м із скульптурною композицією біля підніжжя та рельєфом з 18-ти фігур на тему війни. Скульптор – В. Вінайкін, архітектор – Ю. Москальцов.
9. Свято-Покровський кафедральний собор
Свято-Покровський кафедральний собор у Рівному є одним з найвеличніших храмів України, збудованих у кінці 20 століття. Так, 7 липня 1990 року освятили першу в Рівненській області церкву УАПЦ Свято-Степанівський храм на Грабнику. Але, так як цей храм був маленький, і не вміщав усіх прихожан, з’явилась ідея побудови великого собору.
Його довжина 51 м, ширина 42 м, висота – 55 м. Великий купол, який символізує Ісуса Христа, та 12 менших, які символізують апостолів, а також 8 малих куполів створюють чудову композицію, яка є окрасою Рівного та проглядається з усіх сторін міста.
Нижній і верхній храми собору можуть вмістити більше 3 тисяч парафіян кожен. У соборі діють підйомники для інвалідів та людей похилого віку, є приміщення для дитячої недільної школи, медпункту, бібліотеки, репетицій хору, музею тощо.
Побудовано храм в українському стилі. Це, зокрема, підкреслюють Золотий Тризуб з хрестом (Володимирський тризуб) на його фронтоні, вітражні хрести віконних заповнень над дверми з західного, північного та південного боків у вигляді орнаментів, запозичених з волинських рушників, золоті куполи, біло-блакитного кольору стіни.
Зараз у верхньому храмі собору закінчено викладання з мозаїки та розпис вівтарної частини, продовжуються оздоблювальні роботи в інших частинах храму.
На подвір’ї собору поховані відомі українські церковні та громадські діячі: митрополит Рівненський і Острозький Даниїл (+2005 р.) та староста собору, член Вищої Церковної Ради УПЦ КП Василь Червоній (+2009 р.).
10. Свято-Успенська церква
Дерев’яна Свято-успенська церква – найстаріша будівля в Рівному. Храм в Тютковському передмісті побудований у 1756 р. на засоби, зібрані прохожими.
Це однокупольна святиня та іконостас, виконаний у 1784 р. За легендою, в Успенській церкві молився лідер гайдамацкого руху Іван Гонта перед битвою із польською шляхтою.
Старожили кажуть, що тут збереглася й дзвіниця і “ланцюг моральних засад”, до якого в XVIII ст приковували нечестивих прихожан для публічного спокутування гріхів.
Нагадаємо, десятку найцікавіших місць Рівного визначили в рамках реалізації проекту Громадського бюджету “Від мамонтів – до Рівного”. Проходив відбір у вигляді анкетування у бібліотеках міста. А його результати опублікували на сторінці “Історичними стежками Рівного” у “Фейсбуці”.
