![Міф чи реальність: як фанати рівненського "Вереса" вивчали досвід німецьких народних клубів [Репортаж]](https://vse.rv.ua/storage/06e2c17891/7-big.jpg "Міф чи реальність: як фанати рівненського \"Вереса\" вивчали досвід німецьких народних клубів [Репортаж]")
А взагалі є народні клуби та як вони існують? Прочитавши, що Верес планує поїздку в Берлін до клубу Уніон - дуже зацікавився. Мета поїздки - перейняти місцевий досвід роботи із вболівальниками та самоорганізації фанатських рухів. Прочитав інформацію про клуб в мережі і зрозумів, що ми маємо туди потрапити. Клуб дійсно унікальний, але я ще не розумів на скільки. Клуб не маючи визначних трофеїв та не радуючи вболівальників постійними перемогами має шалену підтримку людей. Так в чому ж феномен?
От чи буде Верес народним, все дійсно залежить тільки від нас. На прикладі Залізного Уніону я зрозумів, що не можливого не буває. Варто тільки захотіти, та чи хочете цього ви? Чи готові ми писати новітню історію клубу з своїми звичками та традиціями?
А тепер трішки про Залізний Уніон. По приїзду ми майже відразу вирушили на зустріч з Ingo Petz. Інго активний вболівальник та журналіст. Сказати, що він живе футболом та клубом - це не сказати ні чого. Цікаве те, що до стадіону ми йшли лісом. Цією дорогою вболівальники ідуть на стадіон кожного матчу і взагалі стадіон знаходиться серед лісу. Стадіон "Біля старого лісництва" має свою історію так як і сам клуб. Уніон має важку та цікаву історію яку нам в деталях розповів Інго. І це перше, що мене вразило. Чи багато з нас знає історію свого клубу в деталях.
Далі Інго провів екскурсію по стадіону розповідаючи про нього, без представників клубу. Чи можете Ви уявити, що на стадіон в Україні пустять вболівальника клубу проводити екскурсію? В Уніон можливого не буває і вболівальники це довели. Клуб не уявляє себе без них, а вони себе без клубу. На стадіоні є своя особлива атмосфера, яку відчуваєш відразу і розумієш, що це особливе місце. Під час реконструкції залишили певні елементи старого стадіону, що нагадує про ті часи. Особливий він тим, що вболівальники прийняли участь в реконструкції стадіону, декілька тисяч людей безкоштовно працювали для свого клубу. На території є меморіал з іменами тих хто прийняв участь в реконструкції. Стадіон має 22 тисячі місць. Уявіть з них 20 тисяч – це стоячі місця. Вболівальники Залізного Уніону не уявляють, як можна вболівати сидячи. Вони солідарні з гравцями і проводять весь матч стоячи.
Далі ми зустрілися з прeсс аташе Christian Arbeit. Двохгодинна зустріч пройшла на одному диханні. Питань було багато і на всі ми отримали відповіді. Уявіть, в клуба приблизно 300 спонсорів. Майже всі вони локальні, і бути спонсором - це честь для них. Бюджет клубу орієнтовно 43 мл. Євро і найбільший спонсор дає в бюджет до 1 мл. Євро. Також є ще багато джерел надходжень коштів окрім спонсорів. Клуб не залежить ні від кого, ну майже. Залежить тільки від підтримки вболівальників, а має він її просто шалену. Але це я зрозумів згодом. До речі, щорічний внесок обов’язковий для кожного члена фан-клубу.
Також ми зустрілися з представником місцевих ультрас. Культура ультрас там зовсім інша, жодних бійок з ультрас суперників. Їх боротьба відбувається на трибунах. Якщо клубу дають штраф за підпал ними фаєрів, то хлопці максимально компенсують витрати клубу в різні способи. Хоча роблять фаєр шоу вони не так і часто, до 5-7 разів за сезон. Взагалі тут до вболівальників відносяться по особливому і підтримують їхні ініціативи. Проводять різні події. Наприклад кожний може купити місце під цеглу де буде вигравіювано його ім’я. Також тут є пам’ятні меморіальні дошки на згадку.
Наступного дня и поїхали на стадіон. І тут розпочалося саме цікаве. Зайшовши в фан-шоп, вийти без покупки просто не реально. В фан шопі в день матчу не пройти, продукція просто вражає своїм різноманіттям. Кожний має клубну символіку та берлінці висловлюють свою підтримку клубу. Підтримуючи його фінансово та на трибунах. В нас всі хочуть, щоб Верес був народним. Але більшість навіть не має атрибутів з клубною символікою.
Вже за 2 години до матчу біля стадіону не пройти. Каси в день матчу закриті, білети продано ще за днів 10 до початку. Зайшовши на стадіон ви потрапляєте в інший світ, який живе своїм життям. Тут також можна придбати клубну символіку. Свою точку продажу мають також і фанати. Звісно, а як без традиційних німецьких страва та пива. Клуб отримує прибутки від продажу на стадіоні і це частинкою бюджету. Купуючи наприклад пиво чи глінтвейн ви платите за тару, повертаючи її вам повертають 1 євро. Не забираючи 1 євро, люди допомагають клубу наприклад покрити штраф за фаєр шоу чи покривають інші витрати.
За 50 хвилин до початку матчу трибуни заповненні на 80%. За хвилин 20 починається шоу, яке не закінчиться і після фінального свистка, фанати співають, перекрикуються. Філософія людей така: клуб – це ми. Не важливий результат та досягнення, вони завжди разом. Уніон – це клуб традицій, які викарбовувалися роками, вже декілька поколінь підтримують його. В нас ще все попереду.
В першому таймі Уніон пропустив на останніх хвилинах. В перерві відбулося цікаве дійство. На моніторі з’явилось фото гравця і трибуни просто зірвалися. Я не розумів , що відбувається. Виявляється на поле вийшов гравець з яким прощалися, він переходив в інший клуб. Трибуни аплодували, гравець був дуже розчулений. І ніякої зради, що кудись пішов, все прозоро та відкрито. І ні яких сімейних обставин. Нам потрібно переймати таку практику.
Другий тайм почався і трибуни гнали гравців вперед. За такої підтримки програти було просто не можливо. Не можливо передати, що відбувалося після кожного голу. Відео цих емоцій також не передасть.
Варто зазначити, що підтримати Фортуну(Дюссельдорф) приїхало близько 2 тисяч вболівальників. На цьому матчі я зрозумів, що я вперше побував на футболі де дійсно був 12 гравець. Після матчу гравці повним складом та разом з тренером дякували трибунам за підтримку, а трибуни не замовкали. Гравці розуміють для кого вони грають і що вони маленька частина цього свята, яке називається футбол.
Результат порадував Уніон (Берлін )3:1Фортуна(Дюссельдорф)
P.s. Клуб – це ми.
