Вона мала дві персональні виставки картин у Копенгагені, виконувала фешн ілюстрації для Naledi Copenhagen та для української дизайнерки Оксани Шнайдер, принти власних робіт вона використовує для дизайну футболок. ЇЇ BubbleGirl усе частіше обговорюють сучасні датські митці. Вона амбіційна і впевнена у собі, її ім’я Юлія Солодка і вона з Рівненщини.
Нині молода художниця та ілюстратор живе у столиці Данії, утім відстань не стала на заваді і після кількох днів узгодження планів та кількох годин спілкування онлайн, кореспондент сайту «Новинам по-рівненськи» підготувала ексклюзивне інтерв’ю з перспективною україно-датською художницею.
Довідково: Юлія Солодка народилася в смт. Гоща, що на Рівненщині. Закінчила Гощанську гімнацію та Житомирський Аграрний Університет за спеціальністю менеджмент організацій.
Юлія, наскільки мені відомо, саме від університету ти поїхала до Данії на практику?
Саме так. Мій перший Новий Рік в цій країні, я святкувала у 2005 році. Тоді я ще і подумати не могла, що в мене їх буде тут багато, адже планів залишатися на той час не було. Сьогодні вже 2017 і з них майже 4 роки я живу в прекрасному місті Копенгаген.
Коли з’явилося твоє захоплення малюванням?
Я малюю з самого дитинства і дуже це люблю. Пам’ятаю, мама робила виставки в нашій дитячій, де всі стіни були обвішані нашими малюнками (Юлія має молодшу сестру прим.ред). Також для моїх малюнків були відведені місця в дитячих бібліотеках. Жоден “малювальний” проект в школі не обходився без мене , так що можна сказати, вже на той момент я була, така собі міні-художниця.
Беручи до уваги, твою спеціальність, планів пов’язати своє життя з мистецтвом ти не мала? Як сталося що твоє хобі стало основним видом діяльності? І чи справи і стане твоєю роботою?
Звичайно, після 11-го класу, потрібно було вибирати вуз, спеціальність і ніби все своє майбутнє (надсилає смайлик прим. Ред). Хоча, чесно кажучи, і більшість мене зрозуміють, дуже важко в 17 років чітко знати, чого ти хочеш. На той час, бажання не завжди співпадали з можливостями. А це, є чи не одним із найважливіших аспектів у виборі свого майбутнього. Головне вибирати серцем, це я вже точно знаю, адже це те, чим ти, дай Бог, будеш займатися все своє життя. Як сказав Леонов: “Щастя це коли вранці тобі хочеться на роботу, а ввечері додому.” І я тут з ним абсолютно згідна. Я ні граму ні про що не шкодую, всюди де я була, де вчилася (в Данії Юлія Солодка отримала ще одну освіту прим.ред.) і з якими людьми спілкувалася, все мене привело саме сюди де я є зараз. В мене була мрія – і цій мрії треба був час. Я використовую досвід, якій мені прийшлось набути і уроки, які треба було засвоїти. Тому я вдячна кожнісінькій події свого життя, це зробило мене тим, ким я є сьогодні. В Данії я теж не відразу стала художницею, мій статус змінився буквально 3 роки назад. А до того я працювала в садочку з маленькими дітками і над вивченням мови. Все відбувалося поступово. Я малювала на вихідних, коли в мене була відпустка, а в звичайні дні йшла, як і всі на роботу. А потім все більше уваги почала приділяти творчості. Я навіть зараз, часом працюю з дітками, так цікавіше. Але фокус зараз більший на картини звичайно, а ніж був раніше.
На нинішній день які досягнення маєш?
Я думаю, я можу сміло похлопати себе по плечу, але думаю, це тільки початок… З 2014 і по 2016 я продавала і виставляла свої роботи тільки в Інтернеті. На сьогодні в мене вже було дві виставки і наступна буде в жовтні місяці. Також планую проводити майстер класи. Окрім робіт у моїх шанувальників є можливість придбати плакати, футболки з принтами робіт, що теж має успіх. І незабаром буде нова колекція, де асортимент буде більш різноманітний.
В Україні «пробитися» у світі творчості та мистецтва досить тяжко, для початківців це рідко буває прибутковою справою, як з цим у Данії? Наскільки охоче країна та люди підтримують молодих митців? І як вважаєш, якби лишилась в Україні, чи займалась би й тут творчістю і чи мала ті б самі успіхи?
Якби я залишилась в Україні, тільки одному Богу відомо, чим би я займалась… Якщо чесно я ніколи про це не задумувалась. Єдине знаю, що в мене чудова сім’я і саме важливе – це їхня підтримка, яку я відчуваю де б я не була. А взагалі, я вважаю і в Україні можливо займатися тим що любиш, головне вірити в себе. Ну а Данія – це країна з морем можливостей. Мистецтво тут дуже люблять і шанують, воно дуже різноманітне і багатогранне. Проводять фестивалі, виставки де можна побачити роботи художників з різних країн Європи.
У твоїх роботах чітко прослідковується свій індивідуальний стиль та напрямок, розкажи про нього, як з’явилась сама ідея?
В сучасному світі стиль в якому я пишу свої роботи називається поп-сюрреалізм. Яскраві кольори, нестандартні форми і сюрреалістична ідея. Взагалі до ідеї сюрреалістичних портретів я дійшла поступово. Спочатку я малювала звичайні портрети маслом, просто тому, що мені це дуже подобається. Пізніше мене зацікавив напрям сюрреалізму, казкова ідея історій які можна розповісти і найкраще те, що можна було гратися з пропорціями, а це прекрасно працює з реалістичністю моєї техніки. Таким чином в мене з’явилася серія картин 2015-2016 го року, де кожна картина несла в собі філософію повсякденного життя багатьох людей. Потім в кінці 2016 го року з’явилася ідея сюрреалістичних портретів, містичних дівчат з великими очима з власною історією і бульбашкою (душа картини), їх я назвала BubbleGirl.
Звідки черпаєш натхнення?
Натхнення…. Натхнення приходить, як із зовні так і з середини… Мистецтво – це почуття і чим більше ти пережив, чим більше ти відчув, тим більше тобі є що сказати. Все те, що викликає в мені почуття і є моїм натхненням. Вмикаю музику або улюблений серіал на задньому плані і творчий процес почався. Всі ідеї приходять в процесі.
Основний посил твоїх картин для глядача? І що, чи кого уособлюють твої картинні персонажі?
Для мене, як для художниці, головне щоб кожен міг побачити щось для себе, щоб хотілося стояти і просто зникнути у картині, щоб робота викликала емоції. Для мене також важливо, щоб моє мистецтво виділялося. А це означає, я повинна бути собою, бути унікальною. Тому мій творчий процес, це постійне удосконалення самої себе, моїх ідей і моєї творчості.
Чи плануєш зробити виставку картин в Україні?
Звичайно, це було б просто чудово зробити виставку в Україні. І рано чи пізно це звичайно станеться, але точно ще нічого сказати не можу. Тому на даний момент, це тільки плани.
Про що мрієш?
Я завжди про щось мрію, так цікавіше жити, а ще цікавіше втілювати ці мрії в життя. Спочатку мрію, потім роблю плани, а вже тоді починаю мрії перетворювати в реальність.
Хто з твоїх близьких чи можливо відомих людей має вплив на твою творчість?
Люблю людей, які мене надихаю. В моєму житті є такі люди, якими я просто захоплююсь і це дуже велика мотивуюча сила. Неймовірно важлива підтримка сім’ї і друзів та безпосередньо прихильників моєї творчості, вони дають мені силу і натхнення йти в перед. Мені в цьому плані дуже пощастило!Також маю ментора. Надзвичайна людина! Закінчив Академію кінематографу в New York, ведучий на радіо Джаз і голова спілки художників, якій в цьому році виконується 170 років. Його звати Нільс і йому 78 років. Захоплююче, правда? Ми час від часу любимо пити каву разом і говорити про мистецтво, плани і подорожі.
У тебе досить насичене і цікаве життя. Що побажаєш читачам «Новин по-рівненськи» по завершенні нашого першого, та маю сподівання не останнього інтерв’ю?
А читачам я хотіла б побажати: мріяти більше і вірити в себе і свої сили. Робіть більше того, що вас робить щасливими. І завжди будьте собою, адже в тому і є ваша геніальність!
