Україна це країна зрад і перемог. Відомо. А що буде якщо. Ми сприйматиме Україну як нашу одну команду на чемпіонаті світу за щастя, добробут, ну щось таке хороше.
А всі громадяни, це члени цієї команди. Кожен відчуває себе частиною країни-команди, яка конкурує з іншими країнами, ну наприклад з москалями чи мадярами.
Команду з усіма мінусам і плюсами, але зі спільною метою. І ще головніше, гравець команди це не сторонній глядач, він може впливати, але і мусить розділяти відповідальність.
В цій команді певне не обійдеться без мера твого міста, депутатів і президента, яких ти вибрав. Вибрав то працюй з ними.
Є там і Океан Ельзи і Олег Винник. І Динамо, і Шахтар.
До речі, от Ракіцький, хоч гімн не співає, але за збірну грає, і непогано грає.
Ну і ця команда тоді бореться з внутрішніми проблемами, але ціль має не перемогти один одного, а бути кращими за суперників.
Кращими за москалів і бореться за Крим і Донбас. Бореться з іншими за рівень ВВП, місце в рейтингу сприйняття корупції (низьке) чи ведення бізнесу.
І кожен думає що зробити і тішиться перемогами. І впливає на гру і відповідає за помилки, свої і команди.
І допомагає кращим ставати тренером чи капітаном...
Це все банально і очевидно? Точно? Українці (громадяни України різних національностей + одна полька) ми команда чи ні?
Святослав Клічук, голова координаційної ради об`єднання "Рада реформ Рівного", текст зі сторінки на Facebook.
