Ви знаєте, я теж не терплю людей, котрі прям усюди бачуть зрадозубожіння.
Але от тільки що приїхав з похорону звичайного доброго птицького хлопця, котрий загинув під час виходу з Іловайського котла в серпні 2014 і тільки зараз повернувся додому. Відкрив фейсбук, а вся стрічка завалена фотками татуйованого чувака, якому набридло жити.
І дві згадки про Миколу, який дуже, дуже хотів жити.
Ми не стали гіршими. Ми стали байдужішими. І це страшніше всього.
Юрій Поліщук, член Громадської ради при МОЗ, член ради обласної спілки учасників АТО Рівненщини, текст зі сторінки на Facebook.
