Моє ставлення до Ulana Suprun сформувалось навіть не у вересні 2014, коли я з нею особисто познайомився, а у березні 2015, коли ми почали готувати бійців нашого розвідбату, який тільки формувався.
Але почалось все на початку вересня 2014, коли одні дуже спеціальні хлопці запропонували мені прийняти участь в кількаденних заняттях з такими ж дуже спеціальними хлопцями з натівщини. Однією з основних тем цих занять був такмед для роботи малих груп в різноманітних умовах. Це були надзвичайно насичені дні (і ночі), кожну хвилину я всотував в себе все нові і нові знання, навіть не усвідомлюючи тоді, наскільки вони будуть для мене важливими. Все, що стосувалось медицини, курувала Уляна.
Потім були заняття з волонтерами та бійцями, збори на війну, навчання моїх пацанів з бату, втики від військового начальства за розірвані шаблони. І евакуації, евакуації, евакуації...
Евакуацій було багато. При пораненнях поряд з хлопцями медиків, як правило, не було. Все залежало від того, що вони реально вміли, якими навиками володіли.
Результат - ми не втратили жодного бійця на етапі евакуації. Особисто я вдячний за це Уляні та її команді Patriot Defence / Захист Патріотів. Ви не уявляєте, друзі, скільки мам та дружин ви зробили щасливими, повернувши їм синів та чоловіків.
Тому я не буду ставити якісь написи на аватарки. Я радо буду намагатись допомогти Уляні та її справі. Не діфірамбами - мені далеко не все подобається в тому, як відбувається реформа. Буду критикувати, але конструктивно. Буду задавати неприємні запитання, стібатись з дурниць, які часто роблять її підлеглі, підсвічувати недолугі ініціативи "на місцях".
Не знаю, чи вдастся в неї те, що вона запланувала. Але мені подобається саме та Україна, якою її уявляє Уляна Супрун. Я би з радістю там пожив)
Юрій Поліщук, член Громадської ради при МОЗ, член ради обласної спілки учасників АТО Рівненщини, текст зі сторінки на Facebook.
