Хочеш побачити загальну тенденцію - дивись одиночні історії і реакцію людей на них. Історія з цуциками на вулиці Котляревського - яскравий тому приклад. Коли прихильники ідеології пошуку швидких рішень готові вдатися до найвищого на їхню думку міри справедливості – лінчування. Не вирішувати проблему, не планувати, не будувати, а просто дати кривавий вихід власним емоціям і стереотипом.
В чому суть. Біля обласної станції швидкої допомоги живуть бездомні собаки. По суті – незаконно, бо собак нічийних не має бути на вулицях. Але ж живуть… Бо всім байдуже. А частину місцевих їх годує. Ясна річ, що засилля собак подобається не всім. І – теж цілком законно. Собаки ж цілодобово гавкають і епізодично кусаються. Тобто якби всім не було лінь і байдуже, то хтось би давно вкатав позов до міської ради з вимогою прибрати всіх собак з міста у притулки. Нормальний позов з цілком простим законним обґрунтуванням. І виграв би. І Другий раз, і третій, і сотий.
Тим часом дідок, який жив поруч, бродячих собак мабуть не любив - пішов і забрав біля швидкої двох цуценят і десь відніс трохи далі. Але на станції стояли камери спостереження і хтось побачив відео, як дід несе одного цуцика. Хоча точно там навіть не розбереш, що то саме той дід, активні «громадяни» вирішили, що дід – той, а собака – мертва. На місці в лічені хвилини було проведене розслідування і суд. Постановили: дід – винен, діда – ізнічтожить, як проклятого живадьора. Це при тому, що навіть слідів вбивства собак нема, трупів і так далі. Нічого, крім здогадів. Любителі собаки без зволікань перейшли до правосуддя. Діду реально почали погрожувати. В той же день йому битою розбили двері, ще через день їх підпалили(!). Двері в багатоквартирному будинку. Ну згорів би весь будинок з людьми – той що. Головне ж справедливість високого і такого омріяного суду Лінча.
Могли ці події дідка і до інфаркту довести, якби не журналіст «Суспільного» Іван Марчук. В нього прокинувся талант Шерлока Холмса. Марчук таки знайшов докази того, що цуцики живі, відео зняв, свідків знайшов. А собачата всі ці дні мирно бігали територією водоканалу неподалік. Завіса. Ще раз. Так звані «захисники тварин», погрожували каліцтвом по суті невинній людині, ледь не спалили цілий багатоквартирний будинок нізащо. Не написали в поліцію, не забирали собак з небезпечних вулиць, не писали міські програми порятунку тварин, не будували притулок, не шукали нових хазяїв для бездомних тварин… Десятки людей строчили коменти з погрозами в соцмережах, підігрівали ненависть, декілька буквально закликали влаштувати безпорядки з всіма наслідками під будинком діда, а дехто побіг із битою і коктейлем Молотова. І це на самоврядних засадах, низова самоорганізація, без участі Порошенка і Тимошенко, які у всьому цьому винні, звичайно ж.
І справа ж тут не собаках. А у відсутності (критичного) мислення. Мислення в принципі. Коли не думають, лишаються тільки тваринні інстинкти, які стимулюють людський організм жерти, спати, кричати, бити, вбивати, але аж ніяк не сприяють робити якісь висновки, ходити на вибори, робити якісь реальні речі для розвитку міста чи країни. Або, хоча б, не робити різної шкоди. І, наділені самопроголошеним правом на розслідування, такі люди в дві секунди створять криваву анархію, а потім ще одне одного повбивають.
Сьогодні зоозахисники побіжать робити самосуд, завтра до захисників з самосудом побіжать їхні опоненти, потім всі вбиватимуть всіх без суду і слідства за щось інше. Криваве місиво. Бо суд Лінча має таке відношення до суду, як росія до Київської Русі. Бо лінчувачі – не справедливості хотіли і навіть не помсти, вони просто хотіли вбивати темношкірих людей. Бо не такі. У Руанді наприклад послідовники Лінча під час смути в країні – просто вбивали інших людей через те, що вони вищі ростом і у них форма носа інша. Нацисти вбивали євреїв тільки через те, що вони євреї. Комуністи, НКВДисти вбивали українців без суду і слідства тільки через те, що вони українці і господарі.
Не можете жити серед неефективних законів і правил – замінюйте їх ефективними. Змушуйте їх виконувати інших - законними, людськими, християнськими методами. Інструментів – безліч. Просто треба ними користуватися і не чекати моментальних результатів. Моментальною буває тільки трагедія, смерть. Народження, дорослішання, розвиток, розбудова – процеси поступові і тривалі. Але в цьому суть. Бути людиною, а не безмозкою мавпою.
Людей, які здатні думати і творити – багато. Але не треба толерувати безлад. Варто думати і працювати, а не піддаватися на популістичні гасла бездумного натовпу.
Юрій Дюг, спеціально для сайту "ВСЕ"
