ТОП-5 туристичних місць Рівненщини, де відчувається дух минулого [ФОТО]

Вони зберігають пам’ять про історичні події та легенди, які з ними пов’язані. Ці місця були оборонними спорудами, там полягли козаки, захищаючи Україну, а нині вони манять до себе туристів не лише з Рівненщини, а й інших міст України.

Які секрети зберігають крізь століття похмурі стіни замків, чим особлива криївка в урочищі Гурби та чому багатьох лякають моторошні мури Тараканівського форту – читайте добірці місць, які варто відвідати на Рівненщині.

Поле Берестецької битви

Нині тут щоденно лунає молитва за спомин козаків, які віддали своє життя за православну віру та волю України. Як міцна та неприступна фортеця стоїть свята обитель на острові Журавлиха в с. Пляшева на Рівненщині. Але зовсім не фортифікаційне значення монастиря приваблює своєю історією.

Сьогодні національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили» — комплекс пам’яток у селі Пляшева, місце вшанування пам’яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Тоді козаки, селяни зійшлися у смертельному бою із поневолювачами рідної землі — польською шляхтою.

Сам ж комплекс заповідника в основному був створений до 1914 року. У 1912 році на острів Журавлиха перенесли з села Острова дерев’яну церкву св. Михайла, пам’ятку XVII ст.

У 1910—1914 роках у пам’ять про полеглих козаків була побудована церква-меморіал св. Георгія Переможця. Храм унікальний тим, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. У нижньому ярусі будівлі церкви розміщений саркофаг із кістками козаків. В цей же час споруджено приміщення для монастирського скита — тепер це приміщення музею. У народі це місце назвали «Козацькі Могили».

А вже згодом, у 1966 році історичне місце було облаштоване як музей-заповідник «Козацькі могили». У 1980—1990-ті роки під керівництвом доктора історичних наук Ігоря Свєшніковавиконано великий обсяг археологічних досліджень козацької переправи, що дозволило поповнити фонди музею унікальними знахідками.

У 1991 році урочисто відкрито пам’ятник козакам та селянам-повстанцям скульптора Анатолія Куща. У тому ж році заповідник отримав статус державного, а в 2008 році –  національного.

Урочище Гурби

Нині Гурби — це заповідне урочище місцевого значення в Україні. Розташоване у межах Здолбунівського району Рівненської області, на південний захід від села Мости. Площа його становить 196 га. Статус надано в 1977 році.

Місцевість ця нагадує Полісся, хоч поруч, південніше розпочинаються відломи Карпат, які далі, на південь, поступово переростають у Кременецькі гори.

Гурби дуже давня оселя. Археологічні дослідження дали багаті знахідки періоду неоліту і раннього середньовіччя, які засвідчують про давнє заселення цієї місцевості. Тут було знайдено залізний обсічний меч і дві бойові сокири, вістря від спису, стріли, остроги та інше. З періоду неоліту виявлено велику робітню крем’яних знарядь праці – крем’яні серпи, сокири, наконечники для стріл тощо.

Також місцевість завжди славилася своїми лісами, які займали сотні гектарів навколо Гурбів та отримали назву Гурбинські. В історію вони ввійшли через відомий бій вояків УПА з енкаведистами 23 – 25 квітня 1944 року.

Тут, в Гурбинських лісах, п’ять тисяч вояків УПА три дні вели нерівний бій із 35 тисячами енкаведистських московських карателів. Москалі кинули в бій танки, літаки, гармати та іншу модерну зброю, яка була відсутня в українських повстанців. Сотні українських вояків загинули тоді смертю героїв, поранені дострілювалися, щоб не попасти до рук кривавих московських катів. Земля була усіяна тілами та полита кров’ю. Ворог забрав своїх вбитих, загиблі герої-повстанці спочили в Гурбинському лісі. Їх братські могили з дубовими хрестами зривали мінами московсько-більшовицькі карателі, але пам’ять про повстанські могили жила в навколишніх селах.

З постанням незалежної України на братській могилі поставлено хрест, освячено місце вічного спочинку героїв битви у Гурбинських лісах.

А в 2005 році тут розпочалося будівництво житлово-адміністративного корпусу Свято-Воскресенського монастиря, церкви-каплички, перепоховання із інших місць Гурбинського лісу до національного пантеону тлінних останків героїв-повстанців, а декого з них ідентифікували по іменах. Перед могилами повстанців поставлено на високому постаменті-колоні скульптуру Покрови Пресвятої Богородиці, а над могилами покладено мармурові плити з іменами загиблих.

Також у Гурбах є криївка УПА, яку можуть відвідати охочі. Її збудовано влітку 2011 року. А вже станом на липень 2012 року криївку відвідало понад 3 тисячі людей.

Дубенський замок

Дубенщина багата на цікаві місця і зберігає у собі дух різних історичних періодів. Одним із таких місць є замок князів Острозьких XVстоліття, що розміщений у місті Дубно. Він один із найстаріших замків України, який до цього часу несе у собі риси середньовіччя (суворі мури підземель зі склепіннями) парадного стилю (оздоблені ліпленням пишні палаци і такі ж зали).

Дубенський замок ніколи не був узятий приступом, оскільки був міцно укріплений 73 гарматами і природно – річкою Іквою із її багатокілометровими заплавами.

Під стінами замку ламалися татарські списи та шведські шаблі. Тут зберігалися незліченні багатства привезених з трофеїв: коштовний посуд, книги, картини, ікони, зброя і захисне озброєння, хутра, шкури тощо.

Нині Дубенський замок є окрасою області та одним із семи чудес-замків України. Щороку його відвідують сотні туристів, як із різних куточків України, так і з-за кордону.

Тараканівський форт

Тараканівський форт — оборонна споруда, архітектурна пам’ятка 19 століття. Розташована неподалік від села Тараканів Дубенського району, в мальовничій місцевості над рікою Іквою.

Назву форт отримав через село Тараканів, у якому розміщений. Це місце вражає не лише легендами, а й своїм розмахом. Чого вартий тунель, розташований під зовнішніми стінами форту, довжиною близько 100 метрів. Проте сьогодні від фортеці залишилися лише руїни.

Вона була побудована для захисту західних кордонів Російської імперії. Але під час Першої світової війни росіяни, вирішивши, що форт їм не дуже потрібен і здали фортецю полякам практично без бою. Вже згодом вирішили його повернути. У результаті, форт, зруйнований власною ж артилерією, був відбитий.

У роки Другої світової війни фортецю знову здали іншому ворогові – вже німецьким загарбникам.

А за однією із легенд, тут німці проводили випробування нової секретної зброї, начебто навіть ядерної.

Ще кажуть, що це місце перетворилося на Місто привидів. Можливо, тому, що на початку ХХ століття тут загинуло дуже багато солдатів, і всі вони досі не можуть віднайти спокій. Дехто зараховує Нову Дубенську фортецю навіть до числа найбільш містичних місць України.

Сам Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів. Існує важкодоступна частина форту – “Земляне укріплення”, відділене від основного масиву залізницею.

Острозький замок

Острозький замок розташований на вершині 20-метрового пагорба над долиною річки Вілії, в Острозі. Його побудовали на місці дерев’яного укріплення зруйнованого монголо-татарами 1241 року.

Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована». Замок був резиденцією князів Острозьких. Він був оточений глибоким ровом, наповненим водою. Башти служили оборонною системою для замку: Мурована вежа, Кругла Вежа, Богоявленська церква-фортеця та Надбрамна башта (з 1905 року— дзвіниця).

Нині на території Острозького замку розташовано Острозький краєзнавчий музей. У ньому можна побачити таємні підземелля, давні вежі і почути легенди. Сама ж споруда вважається унікальним житловим замком із однією вежею.

Джерело: Крапка